понеділок, 3 грудня 2007 р.
понеділок, 12 листопада 2007 р.
Сюїта кохання або відверті "ню" Пікассо
У національному художньому музеї України проходить виставка гравюр Пабло Пікассо. . Вони були створені у період 1930 по 1936 роки за сприяння Амбруаза Воллара, тож серія отримала його ім»я – «Сюїта Воллара».Українські глядачі можуть побачити 100 офортів відомого іспанського художника, об»єднаних темою кохання.
Ідучи на виставку, я очікувала побачити графіку в стилі кубізму, насправді ж зі ста офортів Пікассо на мене війнуло майже бароковою тілесністю з присмаком розпусти і дозволеноно свавілля. У барокко однак Пікассо запозичив тільки культ чарівної оголеності пишних форм, додавши туди ще й іспанської пристрасті, вільного трактування античних сюжетів і довершеності техніки. Зрештою я зрозуміла, щоб щиро написати оголену натуру, потрібно самому бути внутрішньо розкутим і здатним до рефлексії, бо роздягнене тіло – це завжди запрошення до розмови, хай навіть німої. Пікассо зумів зобразити ню так, що ця розмова не допускає думки про вульгарність, у нього голе людське тіло не соромиться своєї оголеності, бо не має за душею злого помислу чи первородного гріха. Герої Пікассових гравюр живуть поза бінарною опозицією добра і зла, морального і аморального, вони залишились у світі, де тіло є вічним джерелом пізнання і насолоди, де пізнання і насолода не несуть собою вини, де самої вини не існує апріорі, бо кохання не може карати… Ми застаємо всіх героїв Пікассо за дуже символічними заняттями: це теми відпочинку, моменту творчості і фізичного кохання. Зрештою, Пікассо здається не розрізняє ці три стани, бо всі вони означають розкриття, вивільнення, енергообмін, катарсис. Проте всі ці поняття не слід трактувати з точки зору усталеного західноєвропейського світогляду, який неодмінно передбачає стан спустошення після натхненної творчості чи натхненного сексу. Герої гравюр живуть у доісторичний час, коли гармонійне людське єство ще не зазнало шизофренічної роздвоєності чи паталогічного самоневдоволення. Тому Пікассо і пише їх з неймовірною легкістю і точністю руки – одним рухом, викарбовуючи довершеність форми, композиції і духу.
Художник не приховує свого схиляння перед жінкою, тому розкішні жіночі ню відрізняються геніальною простотою і лаконічністю: жодного зайвого штриха, ані тіні награності чи манірності, вони вільні від усіх упереджень соціалізованого суспільства, на них не просто нема одягу, вони оголені бо такою є їхня природа.
Герої чоловічої статі на гравюрах Пікассо – промовисто сильні, проте вони не хизуються власною силою і владою, вони цим насолоджуються… Прикметно, що майже усі чоловіки із серії Сюїта Воллара зображені у досить літньому віці: їхні обличчя густо вкриті бородою і зморшками, проте тіла – м»язисті і кремезні, випромінюють життя і міць. Таке потрактування чоловічого образу повертає нас до ілюстрованих уявою міфів Стародавньої греції, до лубкових портретів Олімпійських богів, зрештою до архетипних уявлень про чоловіка, який уособлює не лише фізичну силу, але й мудрість. Тут символічним є і мотив скульптора чи скульптури, що присутній майже у кожній гравюрі. Це безперечно і посилання на античність як хронотоп гармонії і довершеності, це і долучення до сфери творчого як до суто людської здатності, це і нагадування про те, що чоловік – творець за суттю, а жінка – вічне втілення найвищого натхнення.
Та все ж центральною темою для Пікассо є кохання: працюючи над ними він сам шалено закоханий, тому він не жалкує ні сил, ні уяви у зображенні любовних оргій. Повторюючи кілька сюжетів, Пікассо створює дивовижно різні за настроєм і духом любовні сцени: є спокійно-елегійні, є пристрасно-відверті, а є такі, чий сюжет безпорадно губиться у вирі людської тілесності, де чпстини тіла лише вгадуються, де фактура вражає монументальністю і силою почуття, де бажання – не просто природний інстинкт, а сама Природа.
Ідучи на виставку, я очікувала побачити графіку в стилі кубізму, насправді ж зі ста офортів Пікассо на мене війнуло майже бароковою тілесністю з присмаком розпусти і дозволеноно свавілля. У барокко однак Пікассо запозичив тільки культ чарівної оголеності пишних форм, додавши туди ще й іспанської пристрасті, вільного трактування античних сюжетів і довершеності техніки. Зрештою я зрозуміла, щоб щиро написати оголену натуру, потрібно самому бути внутрішньо розкутим і здатним до рефлексії, бо роздягнене тіло – це завжди запрошення до розмови, хай навіть німої. Пікассо зумів зобразити ню так, що ця розмова не допускає думки про вульгарність, у нього голе людське тіло не соромиться своєї оголеності, бо не має за душею злого помислу чи первородного гріха. Герої Пікассових гравюр живуть поза бінарною опозицією добра і зла, морального і аморального, вони залишились у світі, де тіло є вічним джерелом пізнання і насолоди, де пізнання і насолода не несуть собою вини, де самої вини не існує апріорі, бо кохання не може карати… Ми застаємо всіх героїв Пікассо за дуже символічними заняттями: це теми відпочинку, моменту творчості і фізичного кохання. Зрештою, Пікассо здається не розрізняє ці три стани, бо всі вони означають розкриття, вивільнення, енергообмін, катарсис. Проте всі ці поняття не слід трактувати з точки зору усталеного західноєвропейського світогляду, який неодмінно передбачає стан спустошення після натхненної творчості чи натхненного сексу. Герої гравюр живуть у доісторичний час, коли гармонійне людське єство ще не зазнало шизофренічної роздвоєності чи паталогічного самоневдоволення. Тому Пікассо і пише їх з неймовірною легкістю і точністю руки – одним рухом, викарбовуючи довершеність форми, композиції і духу.
Художник не приховує свого схиляння перед жінкою, тому розкішні жіночі ню відрізняються геніальною простотою і лаконічністю: жодного зайвого штриха, ані тіні награності чи манірності, вони вільні від усіх упереджень соціалізованого суспільства, на них не просто нема одягу, вони оголені бо такою є їхня природа.
Герої чоловічої статі на гравюрах Пікассо – промовисто сильні, проте вони не хизуються власною силою і владою, вони цим насолоджуються… Прикметно, що майже усі чоловіки із серії Сюїта Воллара зображені у досить літньому віці: їхні обличчя густо вкриті бородою і зморшками, проте тіла – м»язисті і кремезні, випромінюють життя і міць. Таке потрактування чоловічого образу повертає нас до ілюстрованих уявою міфів Стародавньої греції, до лубкових портретів Олімпійських богів, зрештою до архетипних уявлень про чоловіка, який уособлює не лише фізичну силу, але й мудрість. Тут символічним є і мотив скульптора чи скульптури, що присутній майже у кожній гравюрі. Це безперечно і посилання на античність як хронотоп гармонії і довершеності, це і долучення до сфери творчого як до суто людської здатності, це і нагадування про те, що чоловік – творець за суттю, а жінка – вічне втілення найвищого натхнення.
Та все ж центральною темою для Пікассо є кохання: працюючи над ними він сам шалено закоханий, тому він не жалкує ні сил, ні уяви у зображенні любовних оргій. Повторюючи кілька сюжетів, Пікассо створює дивовижно різні за настроєм і духом любовні сцени: є спокійно-елегійні, є пристрасно-відверті, а є такі, чий сюжет безпорадно губиться у вирі людської тілесності, де чпстини тіла лише вгадуються, де фактура вражає монументальністю і силою почуття, де бажання – не просто природний інстинкт, а сама Природа.
пʼятниця, 5 жовтня 2007 р.
хочу поділитись
http://shareua.com/file/297983/google_reader_subscriptions.xml.html
за цим посиланням всі охочі зможуть завантажити OPML файл і будуть регулярно отримувати підбірку арт-новин. Ласкаво прошу до спільноти арт-фанів!
за цим посиланням всі охочі зможуть завантажити OPML файл і будуть регулярно отримувати підбірку арт-новин. Ласкаво прошу до спільноти арт-фанів!
пʼятниця, 28 вересня 2007 р.
Ще більше корисних сайтів для тих, хто цікавиться мистецтвом
Ласкаво прошу на сайт мого улюбленого українського художника! Петро Лебединець чи не найвидатніший абстракціоніст сучасности,він уже близько 10 років продає свої картини переважно за кордоном, але працювати любить в Києві, а ще він просто невимовно чарівний чоловік... одним словом, на його сайті є велика он-лайн гелерея - насолоджуйтесь!
www.artportal.org.ua/ - наймасштабніший інтернет-ресурс, присвячений українській культурі і мистецтву. Він містить багато простору для ваших власних матеріалів, а також величезну базу контактів.
www.terra-incognita.iatp.org.ua/index.html - міжнародний он-лайн журнал, присвячений сучасному мистецтву, вочевидь сподобається культурологам, бо статті частенько апелюють до праць не надто популярних мислителів.
eneidanet.blogspot.com/ - а це блог, присвячений марним спробам створити в Україні Арт-ТБ, не знаю, як часто він оновлюється, але там знайдете купу лінків на сайти цікавих особистостей сучасності, яким не байдужа українська культура.
www.cca.kiev.ua/newsite/en/ - сайт Центру Сучасного Мистецтва. окрім мінімалістичного дизайну, пропонує регулярно оновлюваний анонс виставок центру, а також базу контактів.
art4.ru/ - дуже емкісний і цікавий російський сайт, нам би в них повчитись, як регулярно оновлювати сайти!
www.artofukraine.com/ - красивий сайт, де багато чого можна побачити он-лайн.
www.amodern.ru/ - дуже цікавий сайт, присвячений не лише візуальному мистецтву, але й загалом сучасній культурі у всіх її проявах.
www.soviart.com.ua/ - сайт київської галереї Совіарт.
artua.info/ - трошки дивний російськомовний сайт про українське мистецтво і культуру - що ж можливо це альтернативний погляд.
www.art-bazar.ru/ - назва сайту говорить сама за себе, це сайт дуже комерційного мистецтва.
вівторок, 25 вересня 2007 р.
дуже корисний сайт пошановувачам класичного мистецтва
Окрім величезної кількості інформації з класичного мистецтва, сайт містить он-лайн галереї багатьох музеїв, колекцій, а також безліч корисних лінків і розсилку анонсів про найбільші виставки по всьому світі! Користуюсь ним уже третій рік і дуже задоволена - черпайте нове і прекрасне і ви!
понеділок, 24 вересня 2007 р.
Актуальний нефігуратив
20 вересня арт-галерея "Карась" розпочала новий експозиційний сезон виставкою Миколи Кривенка "Туман та дим" і Бадрі Губіанурі "Діалог". Обох художників об"єднує нефігуративний живопис, потужна колористика та приналежність до того покоління художників, що після радянської арт-летаргії не скотились ні до попсової кон"юнктурщини, ні до постмодерної гепенінговості мистецтва. Вони лишились в площині живопису, ще раз доводячи, що полотно і пензель - єдине, що потрібно художникові, аби показати дельозівський просвіт істини.
Губіанурі, хоч і народився в Грузії, презентує живопис всуціль анаціональний, можливо в цьому і є найбільша постмодерність Бадрі - він втік від батькувщини, яка надто впливала на нього, він, як і його мистецтво, став громадянином світу. "Діалог" - не просто назва виставки, швидше метафізична ідея його робіт: взаємозв"язок кольору, світла, їх наочний конфлікт на полотні, їх експансія у простір галереї, де починається вже зовсім інший діалог - німа "особлива" розмова з людським оком, людською здатністю до рефлексії. Чіткомежована композиція Губіанурі ніби апелює до ньюменівських zips, які свого часу збурили усталений арт-канон, внісши дисонанс, розлам, бажання розірвати простір полотна, показати безмежність, що ховається за ним.
Роботи ж Миколи Кривенка, навпаки поглинають простір, всотують глядача з його допитливо-зверхнім поглядом за пелену "диму і туману", заманюють обіцянкою таємниці за сіруватим сфумато водянистих мазків. Полотна Кривенка полишені без назв, вочевидь навмисне, щоб кожен дописав свій урбаністично-інтимний пейзаж за туманом і димом. Спершу відмічаєш кольорову монотонність полотен, пізніше розумієш - то погляд тоне у тонкій колористиці сіро-коричневих барв, губиться у лабіринтах фактури, дивується розкоші мінімалізму.
Хто зацікавився, почитайте інтерв"ю з Бадрі Губіанурі
Підписатися на:
Дописи (Atom)