20 вересня арт-галерея "Карась" розпочала новий експозиційний сезон виставкою Миколи Кривенка "Туман та дим" і Бадрі Губіанурі "Діалог". Обох художників об"єднує нефігуративний живопис, потужна колористика та приналежність до того покоління художників, що після радянської арт-летаргії не скотились ні до попсової кон"юнктурщини, ні до постмодерної гепенінговості мистецтва. Вони лишились в площині живопису, ще раз доводячи, що полотно і пензель - єдине, що потрібно художникові, аби показати дельозівський просвіт істини.Губіанурі, хоч і народився в Грузії, презентує живопис всуціль анаціональний, можливо в цьому і є найбільша постмодерність Бадрі - він втік від батькувщини, яка надто впливала на нього, він, як і його мистецтво, став громадянином світу. "Діалог" - не просто назва виставки, швидше метафізична ідея його робіт: взаємозв"язок кольору, світла, їх наочний конфлікт на полотні, їх експансія у простір галереї, де починається вже зовсім інший діалог - німа "особлива" розмова з людським оком, людською здатністю до рефлексії. Чіткомежована композиція Губіанурі ніби апелює до ньюменівських zips, які свого часу збурили усталений арт-канон, внісши дисонанс, розлам, бажання розірвати простір полотна, показати безмежність, що ховається за ним.
Роботи ж Миколи Кривенка, навпаки поглинають простір, всотують глядача з його допитливо-зверхнім поглядом за пелену "диму і туману", заманюють обіцянкою таємниці за сіруватим сфумато водянистих мазків. Полотна Кривенка полишені без назв, вочевидь навмисне, щоб кожен дописав свій урбаністично-інтимний пейзаж за туманом і димом. Спершу відмічаєш кольорову монотонність полотен, пізніше розумієш - то погляд тоне у тонкій колористиці сіро-коричневих барв, губиться у лабіринтах фактури, дивується розкоші мінімалізму.
Хто зацікавився, почитайте інтерв"ю з Бадрі Губіанурі
Немає коментарів:
Дописати коментар